У Будапешті презентують книгу Юрія Щербака угорською мовою
Презентація книги «Рашизм. Звір із безодні» Юрія Щербака угорською мовою з передмовою Тараса Креміня у перекладі Петра Ковача. Упорядник Анатолій Сєриков.
Торік ця книга із неймовірними і дотепними ілюстраціями Олексія Кустовського вийшла у світ українською, англійською і польською мовами.
Прем’єра відбудеться окремою подією 2 жовтня о 17:00 на 31-му Міжнародному книжковому фестивалі в Будапешті, на якому Україна буде представлена власним колективним національним стендом. Організацією української репрезентації спільно займаються Фундація української книги в Угорщині UNABOOK, Товариство української культури в Угорщині та Посольство України в Угорщині.
Окрім автора й упорядника книги, у презентації запланована участь Тараса Креміня, доктора філософії, професора, голови Миколаївської обласної ради (2014), народного депутата України VIII скликання (2014-2019), Уповноваженого із захисту державної мови (2020-2025), яку принагідно публікуємо тут.
Постать Юрія Щербака (1934), видатного українського вченого, письменника і дипломата, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, добре відома у світі. Пригадаймо з-поміж десятків поетичних, прозових і драматичних книг, не кажучи вже про сотні наукових публікацій, його документальну повість «Чорнобиль» (1987), перевидану в США і Канаді (1989), за мотивами якої Крейг Мейзін та Йоган Ренк відзняли однойменний серіал НВО (2019). Тут автор постав як живий свідок найбільшої ядерної трагедії на планеті, головним винуватцем якої постала утопічна радянська цивілізація. Остання перетворила родючу українську землю на справжню загальносвітову трагедію.
Як професійний епідеміолог, доктор медичних наук, автор добре розумів морально-політичний діагноз невиліковної імперської хвороби, коли писав книгу «Рашизм. Звір із безодні» (2026). Це – одна з найкращих спроб у сучасній літературі зазирнути в саму природу імперського зла, яке у ХХІ столітті відродилося в Європі з тією ж самою мовою диктатури, насильства і зневаги до людських прав, як і в ХХ столітті. Намір геополітичної трепанації сучасної Росії з професійним висновком про стан перебігу хвороби цієї держави, ідеологічних пухлин і виявлених патологій розкриває механізми її подальшої дисплазії та задуреного пропагандою народу на інструмент війни, репресій і поневолення. Юрій Щербак переконує, що рашизм як радикалізований вияв російського шовінізму виник на ґрунті викривленої імперської пам’яті, штучного культу держави, тривалої, мов ракова пухлина, диктатури, суцільного заперечення прав поневолених народів, штучної винятковості та відвертого антизахідництва.
Все це стало помітно далеко до вторгнення регулярних військ Росії до Грузії (2008), України (2014), включаючи повномасштабне вторгнення до моєї держави (2022). Саме тут український досвід напрочуд промовисто перегукується з угорською історичною пам’яттю, адже в Будапешті ще не забули, навіщо Москва приходила «визволяти». В 1956 році угорці масово вийшли на вулиці столиці проти радянської окупації, Варшавського договору і червоної диктатури, натомість отримали радянські танки, тисячі загиблих та придушені прагнення великого народу до свободи.
Юрій Щербак, пригадуючи революційні події минулого, так відгукнувся на моє прохання поділитися своїми спогадами: «1956 рік став важливою датою мого життя. Почалося падіння сталінізму, з'явилися надії на зміни в СРСР. Дві країни привертали увагу всього світу – Польща і Угорщина. В Угорщині спалахнуло антикомуністичне повстання. Ночами я слухав повідомлення «Голосу Америки» про драматичні події в Будапешті. Було ще одне джерело правдивої інформації – польські газети і журнали, які я почав передплачувати. Там містилися репортажі й фотографії з Угорщини, в яких розповідалося про атаки радянських танків на барикади повстанців. Від гігантського монументу Сталіна, який вивищувався над Будапештом, залишилися лише чоботи. Мої симпатії безоглядно були на боці повстанців.
Пізніше я познайомився і здружився з відомим угорським літературознавцем Ендре Бойтарем та його дружиною Анною, яка переклала чотири книжки моєї прози, надруковані видавництвом «Європа». Під час мого візиту до Будапешту друзі багато розповідали про повстання й показали мені старовинну фортецю зі слідами куль: тут угорські офіцери захищалися від радянських нападників.
Повстання в Угорщині, криваво придушене совєтами, стало важливим етапом на шляху до свободи Східної Європи. У випадку успіху історія Європи і Радянського Союзу могла бути зовсім іншою. Поразку повстання, яка викликала небувалу хвилю еміграції з Угорщини, Янош Кадар компенсував економічною лібералізацією, перетворивши країну на вітрину соціалізму. Але час показав, що ніякі підмальовки не можуть змінити нелюдське обличчя комуністичного режиму. Найбільшою загадкою для мене останніми роками було те, як Угорщина під владою Орбана може принижуватись перед Росією Путіна, нащадка Андропова і тих, хто вбивав повстанців 1956 року?».
Минають роки, але в Москві продовжує жити імперська логіка. Кремль сприймає європейський вибір кожного свого сусіда як реальну загрозу своєму існуванню. Там ніколи не забудуть принизливих для себе слів: «Росіяни, додому!» та «Свободу Угорщині!». Саме тому 70-ліття Угорської революції, яка ледь не повалила радянський режим в окупованих СРСР країнах Європи та світу, – серед найважливіших у сучасній історії прикладів боротьби народу за незалежність.
«Рашизм. Звір із безодні» Юрія Щербака дає унікальну можливість побачити спільний знаменник між радянськими танками на вулицях Будапешта і Праги, трагедією в Чорнобилі та підступним ядерним роззброєнням України, російськими ракетами над Києвом, Харковом і Миколаєвом, окупацією Криму, Донецька і Луганська, трагедією Маріуполя, Бахмута і Бучі. Пригадаймо радянські гасла в Будапешті 1956-го і російські – в 2014-му, ворожа схожість яких зрозуміла кожному. Тоталітарна пропаганда не тільки замінила гасло про боротьбу з «контрреволюцію» в Угорщині на «денацифікацію» в Україні. Я вже не кажу про нещодавню окупацію Чорнобильської та Запорізької АЕС, знищення Каховської ГЕС та затоплення півдня України, численні спроби виправдати вторгнення ворога «захистом російськомовних». Мені як голові Миколаївської обласної ради пригадуються спроби захоплення нашого краю в 2014 році, а як першому Уповноваженому із захисту державної мови, якого російська пропаганда називала «шпрехенфюрером», - кремлівські санкції, погрози і терор. Механізми неприхованих злочинів, за якими стояв і продовжує стояти кривавий звір із безодні, аналогічний: позбавити народ права називати себе самим собою, а потім пояснити світові це насильство, що відбувається в окупації, необхідністю «порятунку» чи «правом на самовизначення».
Трагічне насильство рашизму – це не тільки тисячі танків, ракет, колони окупаційних військ, продовольчий терор чи погрози застосування ядерної зброї. Це і міжнародний шантаж, підкуп європейських політиків, катування і вбивства цивільних осіб, депортація дітей, брехливі медіа, знищення критичної інфраструктури, переписування історії, спалені міста та витіснення державної мови в окупації. Для Угорщини привид цього звіру з безодні має нагадати: диктатура спочатку приходить пропагандою, дешевим газом і вигідними кредитами, а потім – зі зброєю, окупацією і терором. Ось чому українсько-угорський діалог про рашизм та його наслідки, який відчувається на сторінках цієї унікальної книги, повинен бути понад політичну дискусію. Це має бути відверта розмова дружніх народів про свободу, гідність і відсіч диктатурі. Про обов’язок роботи над помилками та право самим визначати своє європейське майбутнє.
«Рашизм. Звір із безодні» Юрія Щербака – це не тільки політична трепанація сучасної Росії. Вочевидь, це і сучасні ліки від безпам’ятства задля недопущення трагедій сучасності і розуміння того, чому імперії приходять із війною до тих народів, які прагнуть свободи та демократії. Це своєрідний антидот від імперських амбіцій, бо називати зло своїм іменем означає позбавляти його здатності маскуватися від «велику історію», «руській мір» чи «особливу місію». Сподіваюсь, що ця книга стане тим ковтком повітря, відповідальності та правди, який врятує Європу і вільний світ від останньої диктатури на планеті. Адже для того, щоб здолати звіра з безодні, недостатньо його ненавидіти. Треба стояти разом на полі бою і перемагати. Кому, як не нам, визначати, яким буде завтрашній день цивілізованого світу?